Кропивницький. Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 47 "Горобинка" комбінованого типу

 





Сторінка практичного психолога

                               Практичний  психолог
                           Булава  Катерина  Василівна
Закінчила Приватний вищий навчальний заклад "Соціально-педагогічний інститут.
                            Педагогічна академія. 2008 р.
                                 Стаж роботи 8 років
Працює над проблемою: "Казкотерапія - як метод  виховного та
    навчального впливу на розвиток особистості дитини"

 

 

 

переходьте за посиланням https://katerinapraktpsuholog.blogspot.com/2021/11/normal-0-false-false-false-uk-x-none-x.html 

 

Ранній вік є найбільш відповідальний період життя дитини, коли формуються фундаментальні здібності, що визначатимуть подальший її розвиток. У цей період складаються такі ключові якості як пізнавальна активність, довіра до світу, впевненість у собі, доброзичливе ставлення до людей, творчі можливості, загальна життєва активність тощо. Проте ці якості та здібності не виникають автоматично, як результат фізіологічного дозрівання. Їх становлення потребує певних форм спілкування дорослої людини з дитиною та їхньої спільної діяльності.
Як показує практика, діти починають відвідувати дошкільні заклади дуже рано. Дитячі садочки першими відкривають перед дитиною світ соціально-суспільного життя. Дитячий садок разом з родиною бере на себе функції виховання та формування особистості.
Початок відвідування дитиною дошкільного закладу – дуже напружений період, який вимагає від неї перебудови всіх уявлень і стосунків з оточуючими людьми, включення її в нову соціальну ситуацію. Процес адаптації до нових умов через низку обставин – вікових особливостей, стану здоров’я, типу нервової системи, стилю виховання, розвитку ігрових, комунікативних навичок тощо – у різних дітей відбувається по-різному. Одні діти легко налагоджують контакти з дітьми і дорослими, пристосовуються до нових вимог, режиму; процес адаптації у них проходить легко і безболісно. У інших зміна соціальних стосунків, умов існування викликають значні труднощі, дитина стає неспокійною, примхливою, замкнутою тощо. Порушується емоційна рівновага, травмується психіка.
Під час адаптації малюка до дошкільного закладу велике значення у забезпеченні психологічного комфорту має особистісно-орієнтований підхід, який передбачає визначення єдиних вимог виховання в родині і в дитячому садку.Щоб процес пристосування дитини до нових умов пройшов максимально безболісно, необхідно приготувати її до цього. За кілька тижнів до того, як дитина почне відвідувати дитячий садок, доцільно змінити час перебування з нею батьків, спробувати наблизити режим дитини вдома до режиму дитячого закладу, який вона має відвідувати. Не залишайте з першого ж дня дитину у дитячому садку до вечора. Треба поступово збільшувати тривалість перебування з 1,5 – 2,5 годин на день.


ПОРАДИ ЩОДО АДАПТАЦІЇ ДІТЕЙ
Шановні батьки! Усвідомте, що ваше власне хвилювання передається дитині. Щоб запобігти цьому, заздалегідь познайомтесь з вихователями та особливостями організації життя в групі.
• Дайте дитині позитивну перспективу: розкажіть, що в дитячому садочку багато іграшок, діток, і їй там буде добре, цікаво, весело.
• Підпорядкуйте домашній режим режиму роботи дитячого садка, особливо додержуйте часу вкладання спати і період харчування.
• Навчить дитину елементарних навичок самообслуговування.•
Подбайте про психічне і фізичне здоров’я дитини.
• Повідомте вихователів про звички та вподобання вашого малюка, про особливості здоров’я і поведінки.
• Потурбуйтеся про нервову систему вашої дитини. В перші дні перебування не залишайте її на цілий день у дитячому садку.
• Тримайте тісний зв’язок з персоналом групи, і будете певні, що працівники зуміли прийняти і зрозуміти вашу дитину, і по-материнськи дбають про неї.

 

 

Формування первісних навичок соціалізації в системі всебічного розвитку у грі та різних видах діяльності, а саме: оздоровчої гімнастики, логіки , казкового світу, чарівної фантазії фарб і веселих ноток. Весь час поруч з дитиною знаходиться рідна людина, яка допомагає виконувати завдання, грається , спілкується.

Радимо прочитати

Дитинство – це особливий етап розвитку суспільства. Сучасна наука має численні дані про визначну роль періоду дошкільного дитинства в житті кожної людини. Саме в цей період формуються психологічні новоутворення, які надають можливості здійснювати всебічний гармонійний розвиток дитини. На характер та зміст окремих періодів дошкільного дитинства в першу чергу впливають конкретні соціально-економічні умови та етнокультурні особливості суспільства, в яких зростає та виховується дитина, а також система організації та зміст дошкільної ланки освіти. Головним фактором впливу на дитину дошкільного віку виступають батьки та сім’я, які складають особливий предмет наукового аналізу сьогодення психологічної та педагогічної науки. Діти повинні виховуватись не для сьогодення а для майбутнього .Тому формування моральних основ дитячої особистості; сприяння вихованню доброї, чуйної, лагідної дитини; розвиток культури мовлення, спілкування і поведінку дитини; виховання потреб в самовдосконаленні та самовихованні - це і є принципом виховання дитини.

 

ПСИХОФІЗИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИТИНИ-ШЕСТИРІЧКИ

Сім'ю можна порівняти також з живим організмом, в якому кожен член його виконує свою рольову функцію, свої обов'язки. Порушення такої ієрархії відносин веде до руйнування, дезорганізації системи. Сьогодні сімейний організм дає серйозні збої. Про це свідчить приголомшлива цифра: у нашій країні розпадаються 80% зареєстрованих шлюбів. 
Сім'я є тим середовищем, де ми можемо реалізувати одну з головних людських потреб - потреба любові: любити і бути коханими. Але як часто в сім'ї на одну чашу ваг лягає любов, а на іншу конкуренція. Дружина змагається з чоловіком у боротьбі за владу, за лідерство у відносинах, за першість у професійній сфері. «Ми з чоловіком безхмарно прожили 15 років сімейного життя, але якась тінь пробігла між нами, 2 роки між нами стоїть глуха стіна, у чоловіка не складається бізнес, а в мене, навпаки, успішний кар'єрне зростання », - така ситуація не одинична, і в цих словах жінки звучить біль і крик про допомогу. 
Статус чоловіка як глави родини за всіх часів зумовлював жізнеустойчівость сім'ї. Сьогодні поколивалися основи сім'ї, її традиційні цінності, головною складовою яких є верховенство чоловіка в будинку. Ситуація ускладнюється тим, що сучасний батько сімейства або багато працює для того, щоб забезпечити родину, чи не вважає за свій обов'язок заробляти кошти на життя сім'ї і не усвідомлює своїх сімейних обов'язків. Хоча в першому випадку чоловік відповідально підходить до ролі здобувача, але не завжди враховує іншу свою роль - Вихователя. 
На Днями до мене на консультацію прийшла багатодітна мама. У них з чоловіком сім дітей. Доброчесна родина. Чоловік, крім основної роботи, допомагає храму. Турбує маму, що старший син дванадцяти років непосидючий, неуважний, пустує і погано навчається. Він розбиває вікно - хлопчика ставлять на облік в дитячу кімнату в міліції. Одиничний випадок, але до нього, на думку мами, причепилися і хлопчика без кінця клюють і в школі, і за її стінами. А хлопчисько хороший, ціла - Видно неозброєним поглядом. Мама б'ється з ним за навчання, практично всі вільний час витрачає на нього одного. На моє запитання: «А тато? яке він бере участь в цій ситуації? ». «Я йому вже не скаржуся», - відповідає мама, -- «Тому, що тато кричить і тут же за ремінь хапається, каже, що у нього немає сил по-іншому вплинути на сина ». 
Тут у мене виникає питання: у чому ж тоді сенс життя? Чи в тому, щоб тільки працювати, і в храм ходити? А дитя хто виховає? Добре, якщо син у колонію не угодить. Все-таки важливіше, напевно, живу душу врятувати. Припускаю, Бог з нас не запитає, скільки і де ми працювали, а швидше за все, спросится з нас за те, став Чи Людиною наша дитина. 
Хлопчик повинен більшу частину вільного часу проводити з батьком, так він у щоденному спілкуванні вбере силу батька, сприйме риси його характеру, скопіює стиль його поведінки - батька, чоловіка, глави родини. 
Хоча в цієї сімейної історії як-ніби-то немає того, хто кличе конфлікту між подружжям, він як би замаскований, але у подружжя не сформована єдина лінія виховання своїх дітей. 
В інших більш гострих ситуаціях конфлікт між батьками розгорається по всіх фронтах: він у неповажне ставлення один до одного, у невмінні спокійно обговорювати проблеми, по втягування дітей у свої розгляду. Діти дуже болісно сприймають розбіжності між батьками. І нерідко трапляється, вимушено стають на бік того з них, якого їм більше шкода, незважаючи на те, що люблять обох. Іноді батьки говорять: «Та він/вона нічого не помічає. Коли ми сваримося, відходить убік і грає в іграшки ». Але, повірте, безслідно для дитини не проходять ні буйні баталії між батьками, ні їх взаємна холодність і нерозуміння. Дитина йде просто в себе, витісняє почуття болю, але він може носити цю міну уповільненої дії в своєму серці все життя. Ці почуття, не виражені, що залишилися без реакції і не пережиті колись, відгукнуться потім, у взаєминах в своїй власної не батьківській сім'ї. 
Конфлікти в сім'ї - неминучі супутники нашого життя. Слово «конфлікт» в перекладі з грецької мови означає - зіткнення. Зіткнення різних думок, позицій, точок зору - це цілком природна річ. Але є два виходи з конфлікту -- позитивний і деструктивний. У перші дві сторони промовляють у мирній обстановці всі свої незгоди, намагаються зрозуміти іншого, поважаючи його думку. Такий спосіб виходу з конфлікту піднімає відносини на новий, більш високий виток розвитку. Лише правильно переживаючи і долаючи конфлікти, подружжя стають більш зрілими як особистості. 
 


Арт-терапія в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами.

Передбачити виникнення небезпеки досить важко.

Основні причини загрози психологічній безпеці:
Зовнішні:
Надмірна опіка над дітьми, що завдає значної шкоди позитивному розвитку особистості, позбавляє самостійності й ініціативності.
Неуважність до дитини з боку батьків.
Невірна організація спілкування. Переважання авторитарного стилю, незацікавленість дитиною з боку дорослих.
Міжособистісні стосунки дітей у групі. Буває так, що діти когось ігнорують,спостерігаємо брутальність, жорстокість. На це потрібно реагувати.
Не сформованість у дітей уявлень про загальні правила поведінки в дитячому колективі.
Ворожість навколишнього середовища. Заборонено доступ до іграшок, не продумано кольорове і світлове оформлення простору, необґрунтовані заборони, зумовлені псевдо турботою про безпеку дитини.
Невиконання гігієнічних вимог дотримання приміщень і передусім режиму провітрювання.
Інтелектуально-фізичні та психоемоційні перевантаження внаслідок нераціонального режиму життєдіяльності дітей, одноманітність повсякденного життя.
Нераціональне і малокалорійне харчування, його одноманітність.
Недооцінка загартовування, скорочення нормативного часу перебування дитини на свіжому повітрі.
Несприятливі погодні умови
Внутрішні:
Звички негативної поведінки, що сформувалися внаслідок невірного виховання в родині. Такого малюка свідомо відштовхують діти і напівсвідомо-дорослі.
Усвідомлення дитиною свого відставання в тому чи іншому виді діяльності порівняно з іншими дітьми, що призводить до формування комплексу неповноцінності, почуття заздрощів.
Залежність в усьому від дорослих, що породжує почуття безпорадності, коли дитині доводиться діяти самостійно.
Індивідуально-особисті риси характеру дитини, що сформувалися не без впливу дорослих – нерішучість, або звичка постійно бути в центрі уваги.
Патологія фізичного розвитку (зору, слуху).

Отже, діти часто перебувають у стані психоемоційного напруження, яке негативно позначається на самопочутті та поведінці дитини. Саме тому в дошкільних закладах розроблено систему загального та індивідуального психологічного захисту дитини.
Психоемоційний стан багато в чому залежить від ритму життя, який задається розпорядком дня. Потрібно підтримувати баланс різних видів активності, проводити фізичні хвилинки, створювати живі куточки, адже спілкування з живою природою сприяє вихованню позитивного ставлення до навколишнього світу в цілому.

                                           Поради батькам дошкільнят!

П’ять основних правил,

якими варто керуватися у вихованні дошкільнят

(з досвіду батьків і педагогів)

Менше сварити - більше хвалити!

Менше карати - більше любити!

Менше вимог - більше послідовності!

Менше скарг - більше життєлюбства!

Менше погроз - більше радості!

Правила покарання

1. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – ані фізичному, ані психічному. Більше того, покарання має бути корисним.

2. Якщо є сумніви щодо покарання, не карайте. Навіть якщо Ви зрозуміли, що занадто м’які, довірливі та нерішучі. Ніякої «профілактики», ніяких покарань «про всяк випадок».

3. За один раз – одне покарання. Навіть якщо поганих вчинків скоєно декілька, покарання має бути тільки одне, за все одразу, а не по одному - за кожен вчинок. «Салат» із покарань – це «страва» не для дитячої душі. Покарання - не за рахунок любові. Щоб не сталося! Не залишайте дитину без нагороди і любові, на які вона заслуговує.

4. Строк давності. Краще не карати, ніж карати із запізненням.

5. Покарали – пробачили. Інцидент вичерпано. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи ані слова. Не заважайте дитині розпочати життя спочатку.

6. Без приниження. Щоб там не сталося, якою б не була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як ваша перемога над її слабкістю, як приниження. Якщо дитина вважає, що ви справедливі, дія покарання буде зворотною.

7. Дитина на повинна боятися покарання, вона має боятися не Вашого гніву, а Вашої гіркоти, Вашого засмучення.

Коли не можна карати і сварити

1. якщо дитина хвора;

2. якщо дитина не зовсім одужала після хвороби;

3. якщо дитина їсть;

4. після сну;

5. перед сном;

6. під час гри;

7. під час виконання завдання;

8. одразу ж після фізичної або душевної травми (падіння, бійка, погана оцінка) – необхідно перечекати поки зупиниться гострий біль (але це не означає, що необхідно утішати дитину);

9. якщо дитина не справляється зі страхом, з лінню, з рухливістю, з роздратованістю, із будь-яким недоліком, але щиро намагається його подолати;

10. у всіх випадках, коли у дитини щось не виходить;

11. якщо внутрішні мотиви вчинків найпростіших або найстрашніших порушень вам не відомі;

12. якщо ви самі в поганому настрої, якщо втомилися, якщо роздратовані. В цьому стані гнів завжди не правий.

Коли не потрібно хвалити

1. Похвала має властивість наркотику: ще й ще! І якщо було багато і стало менше, або взагалі не стало, у дитини може виникнути стан непотрібності, самотності і, можливо, страждання.

2. Не можна хвалити за те, що досягнуто не своєю працею (фізичною, розумовою, душевною).

3. Якщо дитина не заслужила, не долала труднощів – немає за що хвалити.

4. Похвали потребує кожна дитина, у кожної є своя норма похвали, ця норма завжди змінюється і треба її знати.

Якщо дитина ослаблена, травмована фізично або душевно, хваліть її кожен день

Увага! Дуже важливо! Похваліть дитину зранку, якомога раніше! І похвала на ніч (або просто поцілунок) теж не зашкодить…

 

 

 

 

   
 Опитувальник батьківського ставлення
           А.Варга, В. Столін

Відповіді давайте відносно тієї дитини, у стосунках з якою у вас найбільше проблем. Можна виконати тест і щодо всіх дітей у сім¢ї, але окремо на кожну дитину. Бажано, щоб цей тест виконували обидва батьки (кожний окремо), після чого можна обговорити відповіді.

Інструкція. Вам запропонована низка тверджень. Уважно читайте кожне залежно від того, правильне чи неправильне це твердження щодо вас, дайте відповідь ТАК чи НІ.

Відповідь записуйте у бланк для відповіді у відповідну графу.

1

Я завжди співчуваю своїй дитині.

 

2

Я вважаю своїм обов¢язком знати все, про що думає моя дитина.

 

3

Я поважаю свою дитину.

 

4

Мені здається, що поведінка моєї дитини значно відхиляється від норми.

 

5

Треба довше оберігати дитину від реальних життєвих проблем, якщо вони її травмують.

 

6

Я відчуваю до дитини почуття прихильності.

 

7

Гарні батьки оберігають дитину від труднощів життя.

 

8

Моя дитина часто неприємна мені.

 

9

Я завжди намагаюсь допомогти своїй дитині.

 

10

Трапляються випадки, коли глумливе ставлення до дитини приносить їй велику користь.

 

11

Мене бере досада щодо моєї дитини.

 

12

Моя дитина нічого не досягла в житті.

 

13

Мені здається, що діти сміються з моєї дитини.

 

14

Моя дитина часто робить такі вчинки, які, крім презирства, нічого не варті.

 

15

Для свого віку моя дитина трохи незріла.

 

16

Моя дитина поводить себе погано навмисно, аби досадити мені.

 

17

Моя дитина вбирає в себе все погане, “як губка”.

 

18

Мою дитину важко навчити гарних манер, скільки б зусиль не докладав.

 

19

Дитину потрібно тримати в жорстких межах, тоді з нею виросте порядна людина.

 

20

Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять до нас.

 

21

Я співчуваю своїй дитині.

 

22

До моєї дитини липне все “погане”.

 

23

Моя дитина не досягне успіху в житті.

 

24

Коли в компанії приятелів ведуть мову про дітей, мені трохи соромно, що моя дитина не така розумна й здібна, як би мені хотілося.

 

25

Я жалію свою дитину.

 

26

Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, вони здаються мені дорослішими і за поведінкою, і за судженнями.

 

27

Я із задоволенням спілкуюся увесь вільний час з дитиною.

 

28

Я часто жалкую про те, що моя дитина росте й дорослішає, і з ніжністю згадую, як вона була маленькою.

 

29

Я часто ловлю себе на ворожому ставленні до дитини.

 

30

Я мрію про те, щоб моя дитина досягла усього того, що мені не вдалося в житті.

 

31

Батьки повинні пристосовуватися до дитини, а не тільки вимагати цього від неї.

 

32

Я намагаюся виконувати усі прохання дитини.

 

33

При прийнятті сімейних рішень треба враховувати думку дитини.

 

34

Я дуже цікавлюся життям своєї дитини.

 

35

У конфлікті з дитиною я часто можу визнати, що вона по-своєму права.

 

36

Діти рано починають розуміти, що батьки можуть припуститися помилки.

 

37

Я завжди беру до уваги інтереси дитини.

 

38

У мене до дитини товариські почуття.

 

39

Основною причиною примх моєї дитини є егоїзм, впертість і ледачість.

 

40

Неможливо нормально відпочити, якщо проводити відпустку з дитиною.

 

41

Найголовніше, щоб у дитини було спокійне і безтурботне дитинство, решта – докладеться.

 

42

Іноді мені здається, що моя дитина не здатна ні на що хороше.

 

43

Я поділяю захоплення моєї дитини.

 

44

Моя дитина може вивести з терпіння кого завгодно.

 

45

Я розумію свою дитину, коли їй прикро.

 

46

Моя дитина часто дратує мене.

 

47

Виховання дитини – суцільне вимотування нервів.

 

48

Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.

 

49

Я не довіряю своїй дитині.

 

50

За суворе виховання діти вдячні потім.

 

51

Іноді мені здається, що я ненавиджу свою дитину.

 

52

У моєї дитини більше недоліків, аніж переваг.

 

53

Я поділяю інтереси своєї дитини.

 

54

Моя дитина не в змозі що-небудь зробити самостійно, а якщо й зробить, то обов¢язково не так.

 

55

Моя дитина виросте не пристосованою до життя.

 

56

Моя дитина подобається мені такою, якою вона є.

 

57

Я уважно слідкую за станом здоров¢я моєї дитини.

 

58

Нерідко я в захопленні від своєї дитини.

 

59

Дитина не повинна мати таємниці від батьків.

 

60

Я невисокої думки про здібності моєї дитини.

 

61

Бажано, щоб дитини товаришувала з тими дітьми, які подобаються її батькам.

 

 

 

Обробка результатів тесту

Дана методика “вимірює”ставлення батьків до дитини за 5 критеріями (шкалами). Кожна шкала вимірюється за відповідними запитаннями, що наведені нижче.

Ключ до тесту

1.       “Прийняття – нехтування”: 3, 4, 8, 10, 12, 14, 15, 16, 18, 20, 23, 24, 26, 27, 29, 37, 38, 39, 40, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 51, 52, 53, 55, 56, 60.

2.       “Соціальна бажаність”: 6, 9, 21, 25, 31, 33, 34, 35, 36.

3.       “Симбіоз”: 1, 5, 7, 28, 32, 41, 58.

4.       “Авторитарна гіперсоціалізація”: 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59.

5.       “Інфантилізація”: 9, 11, 13, 17, 22, 28, 54, 61.

 

Порядок підрахунку тестових балів

За кожною шкалою (тобто за запитаннями, які до неї належать) підрахуйте кількість відповідей “Так”.

Високий тестовий бал за відповідними шкалами інтерпретується як: 1 – нехтування; 2 – соціальна бажаність; 3 – симбіоз; 4 – гіперсоціалізація; 5 – інфантилізація.

Шкала 1 – “Прийняття – нехтування” відображає емоційне ставлення до дитини.

Результат від 0 до 8 балів свідчить про те, що батькам дитина подобається такою, якою вона є. Батьки поважають індивідуальність дитини, симпатизують їй, прагнуть проводити багато часу разом з дитиною, схвалюють її інтереси і плани.

Результат від 9 до 11 балів вважається середнім, тобто до деякої міри прийнятним, хоча у батьків є певні резерви для поліпшення результату до рівня високого.

Результат від 12 до 25 балів свідчить про такі тенденції у батьківському ставленні: батьки сприймають свою дитину поганою, непристосованою, невдячною. Батькам здається, що дитина не досягне успіху в житті через слабкі здібності, невеликий розум, погані нахили. Як правило, батьки відчувають до дитини злість, досаду, роздратованість, образу. Вони не довіряють дитині і не поважають її.

Шкала 2 – “Соціальна бажаність” дає соціально бажаний образ батьківського ставлення.

Результат 9 балів свідчить про те, що батьки зацікавлені у справах і планах дитини, намагаються в усьому допомагати дитині, співчувають їй. Батьки високо оцінюють інтелектуальні і творчі здібності дитини, відчувають почуття гордості за неї. Вони заохочують ініціативу і самостійність дитини, намагаються бути з нею на рівних, стати на її точку зору у спірних питаннях.

Результат 7-8 балів вважається середнім, тобто зазначене вище тільки частково виявляється у батьківському ставленні; результат від 0 до 6 балів – низький.

Шкала 3 – “Симбіоз” відбиває міжособистісну дистанцію у спілкуванні з дитиною.

При результаті від 4 до 7 балів можна вважати, що батьки прагнуть до симбіотичних відносин. Батьки відчувають себе з дитиною єдиним цілим, намагаються задовольнити всі потреби дитини, відмежувати її від труднощів і неприємностей життя. Батьки постійно відчувають тривогу за дитину, вона здається їй маленькою і беззахисною. Тривога батьків підвищується, якщо дитина за певних обставин починає ставати більш автономною, оскільки за власним бажанням батьки не нададуть дитині самостійності ніколи.

Результат 2-3 бали – середній результат. 0-1 бал – низький, тобто у батьків і дитини не склалися близькі (симбіотичні) стосунки.

Шкала 4 – “Авторитарна гіперсоціалізація” відображає форму і напрями контролю за поведінкою дитини.

Результат 5-6 балів вказує на те, що у батьківському ставленні чітко простежується авторитаризм. Батьки вимагають від дитини беззастережної слухняності та дисципліни, нав¢язують свою волю. За прояви свавілля дитину суворо карають. Батьки уважно стежать за соціальними досягненнями дитини і вимагають соціального успіху. При цьому батьки добре знають дитину, її індивідуальні особливості, звички, думки, почуття.

Від 2 до 4 балів – середній результат, вказане вище проявляється частково; 0-1 бал – низький результат, зазначене вище не притаманне батьківсько-дитячим стосункам.

Шкала 5 – “Інфантилізація” або “Маленька невдаха” відбиває особливості сприймання і розуміння дитини батьками.

Результат від 3 до 8 балів вказує на те, що батьки бачать дитину молодшою порівняно з її реальним віком. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини здаються батькам дитячими, несерйозними. Дитина видається їм не пристосованою, не здатною до досягнення успіхів, відкритою для поганих впливів.

1-2 бали – середній результат; 0 балів – низький результат.

Шановні батьки!

Отримані вами результати тестування не повинні сприйматись як такі, що раз і назавжди визначають особливості ваших стосунків з дітьми. Цей тест – лише один з багатоьох методів дослідження батьківсько-дитячих стосунків. Але він допомагає батькам звернути увагу на певні тенденції у їхньому ставленні до дітей. Тож результати тестування дозволяють:

-          об¢єктивніше оцінити наші стосунки з дітьми;

-          усвідомити і проаналізувати певні тенденції у нашому ставленні до дітей;

-         намітити кроки до позитивних змін.