Кропивницький. Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) № 47 "Горобинка" комбінованого типу

 





Сторінка фізінструктора

 

 Інструктор з фізичного виховання
Дром
ашко Наталія Володимирівна

 

 

Тиждень знань безпеки життєдіяльності на тему: "Легко вогник запалити,
              та непросто загасити"
Фізкультурна розвага : "Пригода в лісі"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сторінка фізичного інструктора.

 

Використання нетрадиційних технологій фізкультурно-оздоровчої роботи 

                                                              

   Водночас з обов’язковими формами роботи з фізичної культури у нашому  ДНЗ використовуються різноманітні нетрадиційні методи оздоровлення дітей. Більшість з них проста у застосуванні, викликає велику емоційну насолоду, а головне – має ефективний комплексний вплив на процес формування здоров’я дітей.

 Серед нетрадиційних оздоровчих технологій у ДНЗ слід виокремити такі види: 

  - гімнастика : стимулювальна,  дихальна, пальчикова (східні мудри), для очей, міогімнастика,   психогімнастика, імунна; елементи гімнастики бебі-йога,

   -  масаж: точковий, епізодичний, вушних раковин, стоп ніг, за допомогою предметів   ( горіхи, каштани).

  - оздоровчі технології, що використовуються з профілактично-лікувальною метою: корекція постави та попередження стопних порушень  (за методикою М. М. Єфіменка ), фітотерапія, аромотерапія, вітамінотерапія, фізпроцедури.  Ефективним є впровадження у процес життєдіяльності дитини оздоровчих технологій терапевтичного спрямування, до яких належать: казкотерапія, ігрова терапія, сміхотерапія, кольоротерапія, музикотерапія,

Сторінка фізичного інструктора


Рухлива активність дітей в ДНЗ

Головною передумовою формування всебічно розвиненої, здорової дитини є достатній рівень рухової активності під час усіх форм організації фізичного виховання (ранкової гімнастики, фізкультурних занять, днів здоров'я, рухливих ігор, фізкультурних пауз і фізкультурних хвилин, спортивних свят і розваг). Це актуалізує необхідність комплексного використання фізичних вправ з метою створення умов для найбільшої рухової активності дитини, доцільної зміни моментів напруження і розслаблення, фізичного навантаження і відпочинку.

Комплекс засобів фізичної культури утворює руховий режим дитячого садка, який передбачає послідовне збільшення фізичних навантажень протягом дня.

   За даними наукових досліджень, недостатнє моторне навантаження                 (до 50 %), тобто так званий пасивний руховий режим, спричинює відставання у фізичному розвитку дітей. Для посилення рухової активності використовують навчально-виховну роботу (заняття, індивідуальну роботу, рухливі ігри, ранкову гімнастику та ін.) і самостійну рухову діяльність (розваги, спортивні свята, самостійні рухливі ігри, спортивні вправи), прогулянки та ін.

   Протягом дня у рухливі ігри слід вносити певні зміни й ускладнення. Якщо протягом 2-х — 3-х днів підряд нічого не змінювати у проведенні ігор, рухова активність дітей буде знижена на 18—32 %. Отже, раціональний руховий режим дітей забезпечується комплексом усіх організаційних форм фізичного виховання.

   Під час фізкультурних занять, ранкової гімнастики, рухливих ігор корисні дихальні вправи, використання елементів точкового масажу, вдихання фітоароматів, вправи для розслаблення м'язів тіла під спокійну мелодію, вправи для розвитку дрібних м'язів рук, ніг.

   Різноманітність засобів фізичного виховання передбачив необхідність знання особливостей кожної дитини, постійний аналіз змін у дитячому організмі, внесення відповідних коректив, що можливе за безумовної єдності інтересів і зусиль вихователів, батьків, медичних працівників.

 

 

Інструктор з фізкультури інформує

БАТЬКАМ ПРО ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

 

            Усі батьки воліють, щоб їхня дитина росла здоровою, силь­ною, міцною, але часто забувають, що розвиток фізичних якостей малюка залежить насамперед від них самих. Саме тому турбота прр розвиток рухових умінь і навичок дитини повинна стати першорядним завданням батьків буквально з перших років життя лодини. Звичайно, фізкультура в ранньому дошкільному віці має асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому варто придивитися, які саме фізичні вправи малюк виконує найохочіше і зробити їх домінантними на перших етапах за­нять. Надалі слід вводити нові фізкультурні рухи, але робити це тактовно, без натяку на примушування.

            Основний період фізкультурних занять батьків з дітьми — від двох до шести років. Але й після шести не слід забувати про родинну фізкультуру. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку, ранкова гімнастика, вечірня пробіжка з татом — сприятимуть успіху у фізкультурних заняттях у школі.

Можливість включити до розпорядку дня спільні заняття з дитиною знайдеться завжди. Продумайте оптимальні години занять у режимі вашої сім'ї, домовтеся. що з малям вправлятиметься і татко, і мама. А то й бабуся та дідусь. "Дошкільна" фізкультура їм до снаги. Займайтеся з дитиною систематич­но. Тоді вона поступово звикне до фізичних навантажень як до щоденної потреби.

Тривалість домашнього заняття може бути різною — залежно від віку дитини, наявності вільного часу батьків, пори року, відрізку доби, а також від того, чим займається дитина до і після заняття (якщо дитина втомилась після тривалої прогулянки, тривалість заняття має зменшуватися).

Ранкові заняття корисніші за вечірні, оскільки м'язи тіла після сну "розминаються", поліпшується кровообіг у тканинах. Під  час зарядки краще пропонувати дитині легкі й уже відомі вправи. Тривалість ранкових занять — близько 10хв. До обіду обов'язково надайте дитині можливість погуляти, погратися на свіжому повітрі. Якщо є змога, проведіть з нею 12—15-хвилинне фізкультурне заняття, включивши до нього вправи для великих м'язових груп.

 Після обіду дошкільняті потрібний сон, а от після нього дуже корисні спокійні коригуючі вправи і — знову прогулянка на свіжому повітрі, під час якої дитину треба заохочувати до бігу, стрибків тощо. В цей час маляті треба розучувати різноманітні вправи з предметами (іграшками), вправлятися на різних сна­рядах — гімнастичній стінці, гойдалці, гірці. Найкраще — в товаристві однолітків. Тривалість такого заняття може становити 18—20xв.

Вправи перед вечерею—то для батьків найзручніша фор­ма спільних занять. В цей час розучують акробатичні вправи, проводягь ігри тощо. Тривалість заняття з дітьми до шести років — 20—25 хв.

Після вечері займатися фізкультурою не рекомендується: інтенсивна рухова діяльність після їжі шкодлива (це стосується будь-якого часу доби), до того ж після фізичних вправ дитина эбуджується, довго не може заснути.

Здорову, моторну дитину не треба припрошунати займатися фізкультурою. Вона сама відчуває потребу в русі, охоче виконує різні завдання. Чудово, якщо ви вчасно підбадьорите малюка, подивуєтеся з того, який він міцний, спритний, сильний, як добре виконує вправи. Так поступово розвиватимуться впевненість у своїх силах, бажання вчитися опановувати нові, більш складні вправи та ігри.

Якщо ж у малого немає спортивного інтересу, спершу поміркуйте над причинами. Кволість? Страх? Комплекс "першої невдачі? Гладкі діти, бува, не люблять фізкультуру, бо їм важко, ліньки рухатися. Таких слід лікувати за допомогою дієти і все-таки намагатися прилучити їх до занять, аби вони не відставали в руховому розвитку від однолітків. Окрім похвали, заохочення справить враження і переконливе пояснення, для чого саме потрібні заняття фізкультурою (щоб не бути схожим на ведмежа, гратися, як і всі інші діти, щоб швидше навчитися плавати тощо).

Чим і як займатися? Насамперед, дорослий має достеменно знати, яку вправу він хоче розучити з дитиною, як буде її виконувати і чого бажає цим досягти. Кожна вправа чи рухлива гра мають свій сенс, мету, значення, у зв'язку з чим їх поділяють на кілька груп.

До першої групи входять вправи, спрямовані на формування правильної постави. Тут треба бути особливо уважними до техніки виконання, аби домогтися справжнього оздоровчого ефекту.

 

Пропонуємо серію таких вправ.

 

 

"Привітання". Дитина піднімає руки  вгору і махає спочатку правицею, а потім лівицею. В руки можна дати прапорці, хусточки. Для формування склепіння стопи вправу краще виконувати, стоячи навшпиньки.

"Велетень і гномик". Дитина стає на пальці, піднімає руки вгору, витягуеться (спочатку це краще робити за допомогою дорослого) — це велетень; потім сідає навпочіпки, опускає голову і зіщулюється — це гномик. Положення чергуйте повільно, узгоджуючи рухи з диханням: випрямитися — вдих, присісти навпочіпки — видих (вимовляючи звуки ш-ш-ш або і-і-і). Можна виконувати вправи й під час ходьби: велетень — ходьба на носках, гномик — ходьба навприсядки.

"Гойдалки". В положенні присіду дитина розгойдується в колінних і гомілковостопних суглобах. Дорослий, присівши, тримає дитииу за обидві руки і демонструє вправу; вона наслідує його рухи.

"Вклонись". Дитина виконує нахили вперед. Дорослий пропонує вклонитися кому-небудь з батьків, іграшкам тощо (вправа для орієнтації у про­сторі).

 

 

"Ялина, ялинка, ялиночка". Дитина змінінює пози і з положення стоячи, тулуб випростаний, руки в сторони ("ялина"), потім вона набирає положення напівприсіду, руки в сторони ("ялинка"), і нарешті, присідає — спина випрямлена, руки в сторони ("ялиночка"). Якщо дитина не зможе самостійно робити присідання з випростаною спиною, дорослий допомагає їй, підтримуючи за обидві руки (стовчи обличчям одне до одного).

"Клоун". Дитина сплескує в долоні перед собою, за спи­ною, над головою; в положенні стоячи, сидячи, навпочіпки, ле­жачи на спині і на животі. Дорослий задає темп (долоньки, долоньки... оплески, оплески...).

"Їзда на велосипеді". Лежачи на спині, дитина попеременно згинає й розгинає ноги, як при їзді на велосипеді; дорослий допомагає їй наблизити стегна до грудей, аби рух був більш інтенсивним.

"Лялечка". Дитина сидить зігнув­шись, ноги схресно, руки на колінах. Випрямляючись, вона повертає голову й верхно частину тулуба в бік іграшки, одного з батьків тощо. У цьому вихідному положенні нахиляе голову вперед, назад, до одного, потім до другого плеча.

'"Покажи ніжки». Дитина, лежачи на спині, піднімає зігнуту ногу вперед; дорослий, эахопивши однією рукою п'ятку, а другою — колено, обережно розгинае ногу.

"Ганчіркова лялька". Лежачи на спині, заплющити очі й розслабитися. Щоб переконатись, чи добре дитина розслабилась, її беруть за руки й злегка трясуть. При правильному розслабленні пасивний рух переходить з рук на весь плечовий пояс і шию, голова дитини погойдується, як у ганчіркової ляльки. Вміння розслабити м'язи дуже важливе для володіння тілом, а також для зняття психічного напруження. Подібні впра­ви на розслаблення слід включати до кожного заняття.

 

Другу групу складають вправи з елементами акробатики. Вони спрямовані на розвиток спритності, гнучкості і швидкосі реакції. Виконуються з підстраховкою. Щоб забезпечити безпеку при виконанні цих вправ, дорослі мають бути дуже обережні й уважні. Оскільки батьки зацікавлені в тому, аби розвинути в дитини сміливість, вміння переборювати страх, який викликають незвичні положення тіла чи швидкі зміни поз, належить терпляче вчити малого орієнтуватися в незвичних по­ложеннях, поки він не подолає страх і не почне охоче виконувати акробатичні вправи. Підхід має бути індивідуальним: кожна дитина реагує на складні вправи не однаково. Інколи навіть треба эробити зауваження сміливцю, щоб він не ризикував, а стежив за вказівками дорослих.

Не варто лякатися назви "акробатичні вправи". Насправді мова йде тільки про деякі підготовчі вправи і положення, що підводять до акробатичних вправ. Вони абсолютно безпечні і не складні для дитини, виконуються  на мякій підстилці. Не

допускайте, щоб малюк пустував. Якщо він не може зосередитися, краще відмовитися від занять і повернутися до них пізніше.

"Змагання на спритність". Позмагайтеся з дитиною: хто швидше встане на ноги з положення лежачи, хто швидше сяде з положення стоячи.

Щоб зацікавити малого, дозволяйте йому частіше вигравати, але не щоразу. Дитина має звикнути, що вона незавжди буде в лідерах.

"Маленький літачок". Дорослий бере дитину так, щоб тримати в горизонтальному положенні над підлогою. Тіло ди­тини пряме (якщо вона боїться, можна спершу дозволити їй триматися за дорослого), руки розведені. Покружляти з нею: "літачок летить". Вправа допомагає дитині перебороти страх висоти та незвичного положения.

"Великий літак". Дитина лягає на спину. Дорослий піднімає її горизонтально над підлогою. Дитина може охопити його руками за шию, щоб здолати страх. Потім треба простежити, щоб малюк тримався прямо, не згинався. Покружляти: "літак летить".

"Ластівка". Дитина стоїть на одній нозі, друга відведена назад, руки в сторони, тулуб нахилений уперед, голова піднята. Дорослий тримає дитину за обидві руки (згодом за одну) і контролюеє чи правильно випрямлений хребет і піднята нога. Ди­тина тримає "ластівку" не більше 1с, потім те саме виконує на другій нозі. Вправа складна, але дітям подобається. Сприяє розвиткові самостійності й умінню зосереджуватися.

"Зайчик". Дитина сидитъ навпочіпки, спираючись на руки, дорослий бере її за пояс; пропонує випрямити назад спочатку одну, потім другу ногу, потому обидві водночас; на мить дитина спирається лише на руки (з допомогою дорослого). Вправу повторюють тричі, щоб малий сміливіше відривав ступні від землі й піднімав випрямлені ноги якомога вище.

"Гойдалки не нозі дорослого". Дорослий сидить на стільці й розгойдує дитину, яка сидить верхи у нього на колінах або стоїть на підйомі ступні.. Дитина тримає дорослого за руки. Якщо дитина не відчуває страху, вона може гойдатися лежачи спиною на ногах дорослого.

 "Рибка". Дитина швидко перекочується з положення ле­жачи на спині на живіт; руки вгорі або внизу. Спечатку займайтесь з нею на м'якій підстилці, обов'язново страхуючи. Освоївши вправу, дитина зможе виконувати й на голій підлозі самостійно.

"На коні". Дитина сидить на плечах у дорослого, який три­має її за ноги. Спочатку тримається за голо­ву дорослого. Після того як маля переможе відчуття страху, дорослий підстрибує, кружляє, танцює, напівприсідає, сідає навпочіпки, нахиляється вперед. Така вправа розвиває сміливість, тренує вестибулярний апарат.

"Лялечко, піднімись!" Дитина намагається встати з положення сидячи на підлозі, ноги схресно з незначною допомогою дорослого, тримаючи його спочатку за руки, потім за  пальці. У вихідне положення вона повертається самостійно.

"Рюкзак". Дитина сидить верхи на спині дорослого. Підтримуючи її під сідниці, той підстрибує, кружляє і пританцьовує. Вправа сприяє розвиткові сміливості.

"Майже до неба". Дорослий піднімає дитину високо над головою, тримаючи її під пахви (не підкидайте дитину вгору!).

 "Ліфт". Батьки, схрестивши руки (лівою захопити зап'ястя своєї правої руки, а правою — зап'ястя лівої руки партнера) роблять "стілець" і присідають. Дитина сідає на "стілець", міцно обхоплює батьків за шию. Батьки підводягься в напівприсід, роблять присід, а дитина поперемінно піднімається, батьки знову присідають, а дитина намагається зберігати рівновагу. Закінчивши вправу, батьки присідають, дитина сходить на підлогу. Не дозволяйте їй зістрибувати з висоти!

 "Подивись на мене!" Стоячи, з широ­ко розставленими ногами, дитина нахиляється вперед, опускає голову якомога нижче і поміж ногами дивиться на доросло­го. Це підготовча вправа до виконання пе­рекиду вперед.

"Колисочка". Дитина, сидячи на м'якій підстилці, згинає ноги у колінах і обхоплює гомілки руками. Так згрупувавшись, перекочується на спину, погойдується. Дорослий підтримує дитину за носки, а при потребі ще й підстраховує її притримуючи за потилицю. Вправа є підготовчою до виконання перекиду вперед, розвиває гнучкість хребта, сприяє орієнтації в просторі і збереженню рівноваги. В подальшому дитина має виконувати вправу  самостійно.

"Перекид через коліна". Дорослий сидить на підлозі, випрямивши зімкнуті ноги і спершись руками ззаду. Дитина набирає положення стійки, ноги нарізно біля його лівого стегна, нахиляється вперед, спирається головою об стегно дорослого. Дорослий захоплює дитину правою рукою за потилицю, лівою за праву зігнугу ногу (над кісточкою) і перекочу її через свої коліна в положенні сидячи на підлозі. Досвід показав, що виконувати перекид через коліна завжди зручніше э лівого боку (якщо дитина не лівша), аби права рука дорослого могла забезпечити правильне положения голови. Зверніть увагу: недбале виконання вправи загрожує травмою. При виконанні вправи шия дитини має бути постійно зігнута, підборіддя притиснуте до грудей; їй не слід прогинатися в попереку. Пере­кид через коліна можна виконувати тільки після засвоєння "колисочки" і вправи "подивись на мене" з дітъми у віці від 2,5 року.

До третьої групи належать рухливі ігри з ходьбою, бігом, стрибками, лазінням і метанням. Зрозуміло, що вдоскниалювати ці природні рухи найкраще в процесі гри. Наприклад, запропонуйте дитині наслідувати ваші рухи. Ви починаєте ходити по колу, бігати, стрибати, а маля спонтанно пристосовуватиметься наслідувати ваші дії й водночас навчатиметься дотримуватися послідовності дій.

Завжди дітям до вподоби імітаційні вправи: ходити як ли­сичка (на носочках), ведмедик (на зовнішніх сторонах стіп), стрибати як зайчик (на обох ногах), як коник (поперемінно) тощо.

Ходьба, біг, стрибки. Правильно ходити дитина швидше навчиться по смузі, накресленій на землі або на невисокій лавці. Дорос­лий з дитиною може пограти у звіряток, що йдуть одне за одним, у солдат, які крокують у колоні, в потяг, що йде по коліях тощо. Коли буде засвоєна ходьба по прямій, можна додати ходьбу змійкою між перешкодами (кубика­ми).

Бігу дитину вчать поступово. Спочатку запропонуйте їй пробігти коротку відстань, наприклад, у парку від лавочки до лавочки, від дерева до дерева. Згодом мале саме вільно бігатиме, але ви мусите стежити, щоб дитииа не бігала надто довго без перерви; після короткочасного відпочинку дитина швидко відновлює сили і може продовжити біг. Вчітъ дитину бігати між розставленими предмета­ми, обігати меблі, людей, іграшки.

 Стрибків також дитина найкраще навчаєтъся у грі.

До уваги батьків пропонуємо кілька міні-розваг на засвоєння бігу і стрибків.

"Хмари і вітер". Колоподібними рухами рук дитина зображує великі й малі хмари. При цьому вона то тихо ходить, мов хмарки небом у тихий день, то бігає, уявляючи, що хмарки жене вітер.

"Транспорт". Дитина зображує просування будь-якого виду транспорту (автомобіля, потяга, автобуса, літака), виконуючи руками відповідні рухи, змінюючи темп бігу.

"Квач". Ця гра має безліч варіантів: квач з присіданням, стійкою на одній нозі, "дерев'яний", "залізний" тощо (діти, рятуючись від квача, присідають, стають на одну ногу, торкаючись дерев'яного чи залізного предмета). Роль квача почергово виконують дорослий і дитина. Надайте дитині можливість "поквачати вас— це потішить її. Після тривалого бігу виконайте з малим дихальні вправи з інтенсивним видихом.

"Бджілка". Разом з дитиною зображуйте бджілок, які злітаються до вулика (його можна позначити лінією на землі, обмежити мотузкою тощо). Стежте за тим, щоб маля бігало легко, вільно рухаючи руками.

"Дощик". Тікайте разом з дити­ною, аби якомога швидше сховатися вдома — 'під дахом".

"Калюжі". Намалюйте на землі рисочки й кружечки. Візьміть дитину за руку і, біжучи, перестрибуйте з нею через перешкоди. Мета — навчити дитину не зупинятися перед лінією поштовху, не припиняти біг.

"Лялька стрибає". Дорослий тримає дитину за обидві руки обличчям до себе і разом з нею стрибає з ноги на ногу або водночас на обох ногах. Потім виконайте вправу, не тримаючи за руки.

"Горобчики". Дитина стрибає на місці на обох ногах, потім — з просуванням вперед. Дорослий спочатку тримає дитину під пахви, обличчям до себе, потім — за обидві руки, за одну руку. Через кілька днів вправлянь маля засвоює рух без підтримки.

Повзання, пролізання, лазіння. Ці енергійні рухи слід використовувати активно, бо вони сприятливо впливають на рухомість хребта, зміцнюють м'язи рук, ніг, тулуба, стимулюють діяльність внутрішніх органів. Діти люблять лазити і по землі і вгору — по драбині, де­ревах, оскільки саме у такий спосіб вони найбільше задовольнюють свої природні потреби в русі. Батьки мають прагнути, щоб дитина замість повзання на колінах (занадто навантажує чутливі колінні суглоби) швидше почала повзати навпочіпки, спираючись на кисті й ступні.

"Кішечка крадеться". Дитина лізе навпочіпки. Потім вона зупиняеться й повертає голову ("кішечка оглядається"), потім нахиляє голову до землі ("кішечка п'є"). Вправу виконують тільки на гігієнічній  підстилці.

"Змія". Дорослий закріплює мотузку в горизонтальному положенні низько над землею й пропонує дитині пролізти під нею на животі.

"Смуга перешкод". Як уже згадувалося, вдома можна легко обладнати смугу перешкод з декількох покладених на підлогу стільців, стола, прасувальної дошки, мотузки для білизни (й закріплюють низько над землею). Дитина під керівництвом дорослого долає різноманітні перешкоди, почергово підлізаючи під них, переступаючи, залазить на них й зістрибує на килимок (зістрибування допускається тільки з висоти на рівні пояса дитини). На відкритому повітрі в смугу перешкод перетворяться мотузки, лозинки, дошки, колоди, кущики тощо. Спершу допомагайте дитині долати перешкоди, а потім надайте їй більше самостійності.

"Тунель". Дитина зображує який-небудь з видів транспор­ту, що проїжджає крізь тунель (перевернуті стільці, натягнуті мотузки тощо). Підбігши до тунелю, вона проповзає під пере­шкодами, не торкаючись їх.

"Ведмедик". Дитина лізе (із страхуванням) по похилій драбинці, дошці, лаві тощо. Дорослий при цьому примовляє:

"Л1зе, лізе ведмедик зі сходинки на сходинку. Лізе, лізе ведмедик — ось і виліз високо".

"Кидання". Належить одразу навчати дитину правильно робити метальні рухи — вперед-угору, аби потім не довелося відучувати її від звички кидати предмет знизу або збоку. Готуйте паперові кульки, потім м'ячики різних розмірів (торбинки з піском), щоб дитина навчилася правильної техніки (захоплювала м'ячик трьома пальцями, а не "ківшиком"долонею). Спочатку навчіть дитину високо кидати легкі предмети (запропонуйте перекинути м'ячик через високо натягнуту мотузку). Покажіть дитині кілька разів правильний замах. Також навчіть її правильно кидати предмет на дальність, відбивати м'яч від землі і котити його в заданому напрямку.

"Перегони "голубів". Для закріплення кидка вперед-угору допоможуть паперові "голуби". Дорослий і дитина, змагаючись, кидають їх на дальність.

"Кеглі". Це Чудова гра для тренування влучності і навичок прокачування. Пластмасові кеглі, гігієнічні й дешеві, можуть стати чудовим новорічним подарунком дитині.

"Ти — мені, я — тобі". Вправи є підготовчими до кидання. Дорослий і дитина сидять на підлозі навпроти одне одного і перекочують одне одному м'яч. Потім можна кидати м'яч (два м'ячі) одне одному.

"Чи сильний ти?". Дитина відбиває м'яч ударом об зем­лю. Кілька разів виконавши вправу, вона ловить м'яч і знову кидає його об землю. Чим більше сили докладає дитина, тим вище м'яч відстрибне від землі.

До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів та знарядь. Це, наприклад, ходьба по піднятій і похилій площинах, лазіння по драбині і гімнастичній стінці, перестрибування через перешкоди тощо. Винахідливість 6атьків допоможе в звичайних умовах змайструвати для дитини різні цікаві перешкоди для перелізання, перестрибування й розгойдування, які збагатять запас її рухів. Одним з улюблених спортивних знарядь для дітей є гімнастична драбинка. Якщо дитина опановує її самостійно, вона, як правило, лазить приставним кроком. Дорослий має навчити малюка поперемінного. Це вправа на рівновагу; на високій драбині — на сміливістъ, крім того, вона зміцнює м'язи черевного преса і склепінь ступнів.

Маля також має вчитися забігати і збігати з похилої гірки. Останнє особливо важливо, оскільки ви мусите навчити дити­ну пригальмовувати свої кроки. Взимку похилу гірку використовуйте для катання на санчатах.

Лавочки, колоди, дошки можна використовувати для ходьби по горизонтальній і похилій площинах, лазіння рачки, влі3зання й залізання із страхуванням. Гойдалки допомагають дитині здолати страх висоти. Потурбуйтесь про безпеку: щоб малий не впав, дошка повинна бути добре закріплена, а обидва кінціїї обладнані ручками.

По гілці, нахиленій низько над землею, можна лазити і на ній висіти. Гумка, довга мотузка, канат — придатні для підлізання, переступання і перестрибування як з місця, так і з розбігу (стрибати тільки на м'яку підстилку).

Дуже корисні вправи з різними дрібними предметами, які завжди знайдуться вдома. Наприклад, іграшки, кулі, кеглі, дис­ки з картону, паперові стрічки, коротка скакалка, м'ячі різної величини. Вправи з предметами розвивають дрібні м'язи рук і готують дитину до складніших дій — писання, малювання, шиття.

До п'ятої групи належать музично-ритмічні вправи, котрі виховують у дітей граційність, усвідомлене виконання рухів, узгодження їх з музичним ритмом. Батьки повинні вміти проспіавти дитячу пісеньку, а ще краще — зіграти просту мелодію на музичному інструменті в потрібному ритмі. Можна також користуватися програвачем або магнітофоном. Якщо дитина може відчувати ритм і характер музики, вона отримує великі переваги щодо подальшого навчання гри на музичному інструменті, танців, співу. Напевне хтось із батьків зумів заспівати з дитиною веселу пісеньку, виконуючи нескладні вправи, або продекламувати віршик у ритмі рухів.

 

Інструктор з фізкультури інформує

БАТЬКАМ ПРО ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

 

ОСНОВНІ ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ

 

Піднімаючи дитину, ніколи не тримайте її за зап`ястя — тільки за передпліччя. Найбільш безпечно підтримувати ди­тину за стегна. Під час виконання акробатичних вправ дорослий має оберігати хребет малого від надмірного згинання, а голову — від невдалого повороту або удару. Всі захвати повинні грунтуватися на скрупульозному знанні можливостей вашої дитини.

Нову вправу малюк має засвоювати в повільному темпі з постійною допомогою дорослого. Тоді з'явиться відчуття впевненості в рухах. Темп виконання вправи прискорюють поступово, так само поступово дитину привчають до самостійного виконання. Проте постійно підстраховуйте дитину, будьте го­тові, якщо є потреба, швидко підхопити її.

Вчіть малого бути уважним на заняттях, аби він сам піклувався про власну безпеку. Складні вправи і стрибки слід вико­нувати тільки на м'якій підстилці (на килимку, траві).

У ранньому віці не можна довго утримувати складні пози (нахил, тримання рук вгорі, групування), через 1-2 с дитина має повернутися у вихідне положення. Краще кілька разів повторити вправу.

Тривалий вис на руках у дошкільному віці небезпечно, бо надмірно навантажує суглоби й увесь плечовий пояс. Краще виконувати неповне висіння — це коли дитина легко спирається на ступні чи коліна. 3 тих же міркувань не варто спонукати дитину розгойдуватися у висінні (наприклад, на кільцях).

Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня, на якому ви зможете його дістати. Лише після засвоєння лазіння (наприклад, по похилій драбині), можна дозволити дитині, старше 3-х років, самостійно вилазити вище.

Ніколи не використовуйте для змагань вправи, які можуть спричинити травми. Такі рухи дитина має виконувати повільно й зосереджено, не послаблюючи уваги.

Уникайте вправ, під час виконання яких дитина дуже прогинається в попереку. Маляті протипоказані такі вправи, як "колисочка на животі" (дитина, лежачи на животі, прогинається в попереку, тримаючись за ступні), або "тачка" (дитина стає на руки, а дорослий тримає її за ноги й пересувається з нею вперед) — тут завелике навантаження на руки.

Інструктор з фізкультури

інформує

 

БАТЬКАМ ПРО ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ

 

                    ЯК ПІДГОТУВАТИ МІСЦЕ ТА ІНВЕНТАР ДЛЯ ЗАНЯТЬ

 

Будь-який рух активізує дихання дитини, отже збільшує споживання кисню. Тому незаперечна перевага належить за­няттям на свіжому повітрі — і влітку, і взимку. Тільки дощ і вітер можуть унеможливити заняття просто неба.

Приміщення, де ви тренуєтесь з дитиною, має бути добре провітрене. Влітку відкривайте вікна, взимку — кватирку. Найоптимальніша температура в кімнаті — 16—180. Подбай­те, щоб рухам дитини не заважали зайві предмети. Найзручніша підстилка для пом'якшення приземлення після стрибків — це килимок (певна річ, очищений від пилу) або складене вчетверо покривало. На вулиці — трав'яний газон (очищений від скалок, уламків і бруду), пісок або сіно. Для занять бігом краще обрати не асфальт, а стежку в парку чи лісосмузі.

Інтерес до фізичних вправ підсилюють різноманітні іграшки та предмети (м'ячі, круги, кеглі, скакалка, кубики, надувні гумові іграшки, гойдалка, драбинка). Діти, позбавлені таких розваг, мають збіднений руховий досвід і, як наслідок, уповільнену реакцію. Дитину не можна позбавляти можливості що-небудь катати, кидати, на що-небудь лазити, підніматися вгору по драбинці, гойдатися тощо. На жаль, у сучасних квар­тирах немає умов для повноцінного рухового розвитку дитини, тому якомога більше часу треба проводити на дитячому майданчику для ігор, заохочувати маля до ігор з м'ячем, ска­калкою. В деяких родинах дітям купують дорогі, але абсолют­но непотрібні для розвитку іграшки, речі. Від того, що ви менше призвичаюєте маля до комфорту, до престижних, але безглуздих речей, а більше виховуєте у нього вміння насолоджуватися вільним активним рухом, виграє здоров'я.